Як батькам визначити готовність дитини до дитячого садка

 Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття. Можливо, дитині час відкривати щось нове, цікаве, незнайоме.

          На прогулянці малюк сам підходить до дітей на майданчику, намагається вступити в контакт. Він не просто віднімає іграшку у свого «колеги», а «улагоджує» конфлікт словами: «Це моє!».

           Маля здатне кілька годин на день перебувати без мами.

          Дитина може розбірливо сказати про свої потреби.

          Малюк уже досить спритний, уміє самостійно їсти й пережовувати, миє руки й умивається, одягає і скидає з себе основні предмети одягу.

          Нові умови можуть стати для малюка надто сильним подразником, скувати його самостійність та ініціативу. Батькам слід говорити про вступ до дитячого садка як про подію радісну й очікувану, демонструючи малюкові впевненість і віру в добрий перебіг подій. Адже діти переймаються настроєм батьків, і надалі емоційний стан малюка визначатиме хід усього перебування протягом дня у дитсадку.

        Дитина приходить у ДНЗ, адаптація його до умов дитячого садка протікає часом дуже болісно. Відбувається серйозна перебудова всіх стосунків з оточуючими людьми, перебудова звичних форм життя. Ця різка зміна умов може супроводжуватися важкими переживаннями, зниженням мовної та ігрової активності й нерідко позначається на здоров’ї дитини.

          Проблема адаптації — це проблема в основному дітей 3-го й 4-го року життя, тому що більшість дітей приходять у дитячий садок саме в цьому віці. Найчастіше проблеми адаптації пов’язані з невідповідністю особливостей нових вимог і характеристик дітей за певними показниками, наприклад, випередження рівня розвитку пізнавальної сфери й відставання у сформованості необхідних культурно-гігієнічних навичок чи навпаки.

Адаптація дітей раннього віку до умов дитячого садка

Настає той час в житті кожної дитини, коли вона переступає поріг дитячого садка. Адже, відповідно до ст..4 Закону України «Про дошкільну освіту», дошкільна освіта є обов’язково. Складовою безперервної освіти в Україні.

Адаптація – це пристосування організму до нової ситуації, а для дитини дитячий садок, поза сумнівом, є новим, ще невідомим простором, із новим оточенням і стосунками. Адаптація (з лат. «пристосування») – процес призвичаєння організму, що відбувається на різних рівнях: фізіологічному, соціальному, психологічному. Адаптація – активне засвоєння прийнятих у суспільстві норм і оволодіння відповідними формами спілкування й діяльності.

Чи у всіх дітей однакова поведінка при вступі в садок? Ні. Одні діти впевнені, вибирають гру, йдуть на контакт із дітьми й дорослими, інші – менш упевнені, більше спостерігають, деякі – виявляють негативізм, небажання йти в групу, відхиляють усі пропозиції, бояться відійти від батьків, голосно плачуть.

Причини такої поведінки різні: це і відсутність режиму вдома, й невміння гратися, й не сформованість навичок самообслуговування. Однак основна причина – недостатній досвід спілкування з однолітками та дорослими.

Процес пристосування (адаптації) до дитячого садка проходить індивідуально. Середній строк адаптації дітей раннього віку – 7-15 днів, молодшого дошкільного віку – 2-3 тижні, старшого дошкільного віку – 1 місяць. Виникнення у дитини стійкого «адаптаційного синдрому» свідчить про її неготовність до виходу із сім’ї.

Виокремлюють такі ступені адаптації:

- Легкий – поведінка дитини нормалізується (протягом 10 – 15 днів) – фізіологічна, природна адаптація;

- Середній (протягом 15 – 30 днів) – дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень;

- Важкий (триває від 2 місяців і більше) – патологічна адаптація.

Виходячи з цього, виокремлюють три групи дітей за характером пристосування до нових умов життя.

Перша група – ті, для кого процес адаптації легкий і безболісний. Такі діти комунікабельні, самостійні, спілкування батьків із ними доброзичливе.

Друга група – малюки, котрі адаптуються повільніше і важче. Поведінка нестала. Зацікавлення грою змінюється байдужістю, вередуванням. Малятам бракує довіри у ставленні до вихователів, інших дітей навички гри та спілкування розвинені недостатньо. Діти малоініціативні, менш самостійні, дещо можуть робити самі але здебільшого залежать від дорослого. З боку батьків простежується нестабільність у спілкуванні: доброзичливі, привітні звертання змінюються криком, погрозами або збільшенням вимог.

Третя група – діти, які важко пристосовуються до нового оточення. Вони зазвичай несамостійні, швидко втомлюються, ігрові навички не сформовані. У досвіді таких дітей – прояви авторитарності, жорстокості (чи навпаки – зайвої поступливості) з боку дорослих, що спричиняє страх, недовіру до вихователя або повне ігнорування його та інших дітей. Сон і апетит погані або зовсім відсутні. Діти часто хворіють, що ще більше вповільнює звикання до нового оточення й до нових вимог.

Щоб процес адаптації не затягувався, необхідно:

-   Давати позитивні настановлення, підтримувати бажання дитини    йти в садок;

-  Дитина має відчувати повне розуміння між батьками та вихователями, тоді вона швидше звикає;

-     У перші дні – короткочасне перебування у групі – 1-2 години;

-      Наблизити домашній режим до садкового;

-  Утримуватися від шумних масових вистав, або зменшити емоційне навантаження;

-  Навчати навичок самообслуговування (одягання, умивання, складання іграшок).

Чи можна полегшити період адаптації дитини до нових умов?

 Як це зробити?

Можна й потрібно. Ось кілька порад, як це зробити.

*  Намагайтеся якомога раніше тренувати систему адаптаційних меха­нізмів дитини — привчати до умов і ситуацій, у яких їй потрібно змі­нювати свою поведінку.

•  У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком. Не показуйте дитині, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені.

•  Довідайтеся про всі режимні моменти в дитячому садку та введіть їх у режим дня дитини заздалегідь. У вихідні намагайтеся дотримува­тися такого самого режиму.

*  Якомога раніше познайомте дитину з вихователями й дітьми у групі, куди вона незабаром прийде.

*   Завчасно формуйте позитивне ставлення дитини до відвідування ди­тячого садка. Розповідайте веселі історії із життя знайомих вам ді­тей, які ходили до дитячого садка, діліться своїм досвідом.

•  У перший тиждень відвідування дитячого садка залишайте там дити­ну на дві-три години.

•  Розкажіть дитині, що вона завжди може звернутися по допомогу до вихователя. Ім'я та по батькові вихователя постійно згадуйте під час розмов про дитячий садок. Його образ має бути позитивним у свідо­мості дитини.

*   Готуйте дитину до тимчасової розлуки з вами і давайте зрозуміти, що це неминуче, оскільки вона вже доросла. І найголовніше — по­стійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, найдорожча й найулюбленіша.

Як подолати переживання батьків в адаптаційний період

малюка?

Насамперед усвідомте, що всі батьки дошкільників через це проходять. У жодному разі не картайте себе за те, що ви робите щось погане, залишаючи дитину в дошкільному закладі. Будьте впевнені в тому, що малюк звикне до сад­ка, що в нього з'являться там нові друзі.

Контролюйте свої емоції. Дитина відчуває ваші страхи й переймає їх. Якщо ви будете впевнені в тому, що все робите правильно, то й дитина буде спокійна.

Не тримайте в собі тривоги й переживання. Обговорюйте їх із чолові­ком, батьками, подругами, мамами інших дошкільників із групи, яку відвідує ваша дитина, педагогами дошкільного закладу.

Будьте впевнені й послідовні у своєму рішенні. І не бійтеся аргументува­ти його дитині.