Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад № 52 "Казковий"

 





Батьківська сторінка

 

 

 

Шановні батьки!

 

Ми раді вітати вас на нашій сторінці

 

Сьогодні хочеться з вами поспілкуватися  про «Стежинки батьківської мудрості»,  про найважливіше в житті для людини – батьківську любов, і як наше слово впливає на дитину.

Любов - важлива річ у житті кожної людини і потреба в ній - одна з найсильніших у людини будь-якого віку, особливо малюка. Від задоволення цієї життєво важливої потреби багато в чому залежить фізичний і психічний розвиток дитини, відчуття захищеності.

 

      Дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути мудрою.

Родина, рід…Які слова святі! Вони потрібні кожному в житті. Бо всі ми з вами ніжні гілочки На дереві, що вже стоїть віки. Це дерево – наш славний родовід, Це батько, мати, прадід твій і дід… Сім’я для малої дитини – це Космос, де мама – Сонце, тато – Місяць, а численні родичі – планети. Саме тут вона черпає сили і енергію для життя, вчиться мудрості, набирається досвіду. В дитячому серці зароджуються, вкорінюються моральні почуття – любов до людей, милосердя, доброта, що є сутністю вихованої людини. Мати і батько – головні природні вихователі дитини. Недарма в народі кажуть: «Яблучко від яблуні недалеко падає», «Яке дерево, такі й віти, які батьки, такі й діти», «Як не навчить батько – не навчить і дядько», «Від доброго дерева добрий пагінець відійде, од добрих батька й матері піде добра дитина». Через сім`ю наші діти виходять у суспільство. У сім`ї їм вручають естафету досвіду поколінь, яку вони повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям, а отже – майбутньому. Жоден виховний заклад не може дати дітям того, що дає нормальна сімейна атмосфера: спілкування дітей з батьком та матір’ю. Діти уподібнюються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їхню поведінку, як на взірець. Кажуть, діти – дорогоцінність, а ще більша дорогоцінність їх виховати, так як сам процес виховання – безперервна робота серця, розуму і волі батьків. «Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте чи повчаєте, чи караєте її. Ви виховуєте її кожної миті свого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома» говорив А.С. Макаренко.

Усі ми вважаємо себе люблячими батьками, і це природно. Ми дійсно любимо своїх дітей. Сьогодні ми з вами повинні усвідомити те, що ваша любов принесе дитині більше щастя, якщо вона буде постійно бачити і відчувати її. «Наші діти – це наша старість.

Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наше майбутнє горе, це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми, перед усією країною» . Сім’я…Що значить це – то кожен знає, Хто зріс в сім`ї і хто її не має, І як тут не приховуй, не таї, Залежить наше щастя від сім`ї. Кожна сім`я щаслива по – своєму…

У кожній сім'ї свій своєрідний стиль спілкування. Власне, вміння взаємодіяти з дітьми - дуже важлива річ. Ви можете запитати себе, як знайти час для спілкування, адже сьогодні динаміка життя занадто швидка. Все відбувається в поспіху. Згадайте, як починається ранок у вашому домі. Вранці ви даєте дітям настанови, нагадуючи, як вони повинні вести себе протягом дня.
         Наступного разу зустрічаємося з дітьми вже ввечері. Спільна вечеря, розмова створюють сімейний комфорт. Саме такі хвилини можуть згуртувати і зміцнити сім'ю. Однак, знову спілкування обмежується короткими фразами. Хіба можна поспілкуватися, коли включений телевізор, і якась жінка вже втретє рекламує переваги прального порошку?
       Дослідники стверджують, що батьки розмовляють з дітьми приблизно 15-20 хвилин в день. З них 10-12 припадає на роздачу вказівок. Вчені визначили, що в цілому існує три моделі спілкування: демократична, авторитарна, ліберальна.
Батьки, схильні до авторитарного стилю, мають тенденцію до карально-насильницької дисципліні; надмірно контролюють всі вчинки дитини, вимагають від нього покори, нетерплячі до дитячих недоліків. Внаслідок цього у дитини розвивається невпевненість у собі, страх, мстивість, агресивність по відношенню до слабких, занижена самооцінка. Авторитарний стиль виховання в сім'ї викликає в дітей відчуження від батьків, почуття своєї небажаності в сім'ї.
      Батьки, які вибирають ліберальний стиль виховання, майже не контролюють поведінку дитини. Проявами ліберального стилю можуть бути вседозволеність, виконання всіх бажань дитини, невиправдана ідеалізація його батьками. Такий стиль виховання може сформувати у дитини надмірна самолюбність, затримку емоційного розвитку, відчай, недовіра до дорослих, озлобленість, розчарування. Можуть виявлятися також інфантильність, егоїзм, упертість, примхливість, завищена самооцінка.
      Батьки - прихильники демократичного стилю виховання - поважають особистість дитини, приймають його таким, який він є; дають зрозуміти дитині, що його справи важливі для них; довіряють, заохочують самостійність, засуджують не саму дитину, а його вчинок, прислухаються до думок дитини, проводять разом з ним вільний час, допомагають розвивати його здібності. Діти в таких сім'ях прислухаються до порад батьків, наслідують адекватні чоловічі і жіночі риси поведінки, зростають впевненими в собі, добре соціально адаптованими

Родина – основа зростання здорової дитини, це світ, в якому людина навчається жити. Саме родина вводить людину у світ стосунків з іншими, виконуючи функції, які в різний час і в різних народів оцінювалися по – різному. Ставлення батьків до своєї дитини залежить від багатьох обставин: від культурних традицій власних родин, їх дитинства, від національних традицій родинного виховання, від індивідуальних особливостей батька й матері. У родині стосовно дитини створюються певні установки, які визначають емоційну атмосферу і стиль взаємин.. . Пам’ятайте, що дитина – це дзеркало своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відбивається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. Любіть своїх дітей не за те, що вони гарні, розумні, здібні, а просто так, просто за те, що вони у вас є

 

Щоб в сім’ї панувала взаємодовіра, повага і любов                                                           притримуйтеся таких рекомендацій:

 

Заохочуйте  самостійність своєї дитини.

Якщо ваш  малюк потребує допомоги, створіть такі умови, щоб він сам знайшов  шляхи подолання проблемної  ситуації.

Не давайте готових відповідей – ваша допомога має обмежуватися натяками, навідними запитаннями.

Відзначайте досягнення дитини. Віддайте перевагу похвалі, а не докорам.

Не доповнюйте схвалення вчинків або поведінки дитиною критикою.

Не намагайтеся ставити перед дитиною завищені вимоги.

Не вимагайте від своєї дитини більше, ніж від себе.

Пам’ятайте, що для дитини позитивний приклад батьків значить більше за їхні повчання.

Створіть для дитини куточок, де буде її стіл, полички, іграшки, книжки, олівці фарби, альбоми та інші предмети, необхідні для її самостійної діяльності, гри.

Розповідайте дитині якнайбільше позитивного про самостійність, допитливість, а також про дитячий садочок, школу.

Пам’ятайте, після 20 хв. занять дитині необхідна перерва, зміна діяльності.

Не проводьте розвивальних занять із дитиною пізно ввечері.

Пам’ятайте, для продуктивності діяльності дитині необхідно спати 10 – 12 год. на добу, з урахуванням денного відпочинку ( 1- 1.5год.)

 

 

 

 


 

 

 

 

 

1.     Сформуйте у себе позитивне ставлення до дитячого садка. Налаштуйте себе на те, що дитині тут буде добре, її буде доглянуто, оточено увагою, вона отримає підтримку.

2.     Уникайте будь – яких негативних розмов у сім`ї про дитячий садок у присутності дитини, оскільки вони можуть сформувати у неї негативне ставлення до відвідування дитячого садка.

3.     Створіть спокійний, безконфліктний клімат у сім`ї.

4.     Заздалегідь потурбуйтеся про те, щоб розпорядок дня дитини вдома був наближеним до розпорядку дня у дитячому садку (ранній підйом, час денного сну, прийоми їжі, прогулянки).

5.     Ознайомтеся з режимом харчування та меню у дитячому садку.

6.     Навчайте дитину їсти неперетерті страви, пити з чашки, привчайте тримати ложку.

7.     Відучіть дитину від підгузників. Виховуйте у неї потребу проситися до туалету.

8.     Учіть дитину впізнавати свої речі: білизну, одяг, взуття. Носовичок.

9.     Учіть  гратися іграшками. Скажімо, ляльку можна годувати. Колисати, гойдати; пірамідку – збирати, розбирати.

10.                       Привчайте дитину після гри класти іграшки на місце.

11.                       Пограйтесь удома у дитячий садок з ляльками: погодуйте їх, почитайте казку, поведіть на прогулянку, покладіть спати.

12.                       Виховуйте у дитини позитивний настрій та бажання спілкуватися з іншими дітьми.

13.                       Тренуйте систему адаптаційних механізмів у дитини – привчайте її до ситуацій, в яких потрібно змінювати форми поведінки.

14.                       Підготуйте для малюка індивідуальні речі: взуття та одяг для групи, 2 – 3 комплекти змінної білизни, чешки для музичних занять, носовичок.

15.                        Повідомте медичну сестру про стан здоров’я вашого малюка.

16.                       Проконтролюйте, аби початок відвідування дитячого садка не збігався з епікризними термінами: 1 рік 3 місяці, 1 рік 6 місяців, 1 рік 9 місяців, 2 роки, 2 роки 3 місяці, 2 роки 6 місяців, 2 роки 9 місяців, 3 роки.

17.                       Дайте дитині до дитячого садка улюблену іграшку.

18.                       Не залишайте дитину одну в перші дні відвідування дитячого садка, побудьте з нею певний час на прогулянці, до обіду, у разі потреби – залишіться на тиху годину.