Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад № 52 "Казковий"

 





Сторінка практичного психолога

 

 

 

Основні напрямки діяльності  

практичного психолога дошкільного закладу:

 

 

Діагностична робота. Проводиться з метою виявлення причин, що ускладнюють розвиток та виховання дітей та виявлення результатів проведеної корекційно - розвивальної роботи, можливих труднощів при навчанні в школі, подальше консультування батьків, рекомендації по підготовці дитини по організації занять з нею удома, по забезпеченню необхідного підходу до дитини.
Консультатційна робота. Проводиться з батьками та педагогами з питань розвитку особистості дитини та надається допомога у вирішенні питань, щодо навчання та виховання дітей.
Корекційно - відновлювана та розвивальна робота. Ця робота зприяє повноцінному психічному та особистісному розвитку дітей. В дошкільному закладі накопичені матеріали для корекції агресивності, гіперактивності, тривожності, розвитку пізнавальних процесів та готовності до навчання в школі. Для розвитку пізнавальних процесів та здібностей дітей відповідно до вікових можливостей (сенсомоторних здібностей, сприйняття, памя`ті, спостережливості) використовуємо комп`ютерну грамоту у роботі з дітьми. Використання комп`ютера в освітньому процесі допомагає підготувати дитину до життя в сучасному інформаційному суспільстві, сприяє формуванню її компетентрості.
Психологічна просвіта. Відбувається з батьками та вихователями за допомогою семінарів - практикумів, бесід, педрад, виступів на батьківських зборах, робота клубу "Турботливі батьки". В процесі отримуються психологічні знання щодо розвитку і виховання дитини.

 

 

Пам’ятка батькам, які вперше приводять дитину в ДНЗ

 

 

 У ДНЗ малюка бажано привести в першій половині дня, коли діти граються. Він познайомиться з однолітками і поступово включиться у спільні ігри.Завершивши прогулянку, дитина, можливо, сама захоче разом із новими друзями зайти в ігрову кімнату. Нехай малюк відчує, що це цікаво — відвідати «будинок, де граються діти».Заберіть дитину перед обідом. Нехай перспектива пообідати за загальним столом здається їй бажаною й цікавою.Ви самі відчуєте, коли дитину можна вкладати спати, залишити в дитячому садку на весь день.Якщо умови дозволяють вам не прискорювати події, то перші три-чотири тижні малюка краще забирати з ДНЗ перед денним сном. Оскільки денний сон — ритуал домашній, і дитина особливо потребує фізичного зв'язку з мамою.Візьміть у дитячий садок тарілку з чашкою, до яких звикла ваша дитина, улюблений горщик і іграшку, з якою вона засинає.Якщо дитина в середині дня починає сумувати за мамою, можна через вихователя передати для неї маленький привіт із дому — цукерку, картинку або просто гарну намистинку. Вручений у потрібний момент сюрприз поліпшить настрій дитини.Щоб дитині не було так сумно лягати спати у дитсадку, мама може їй дати з собою маленький альбом із сімейними фотографіями (класти під подушку «як оберіг»).Забираючи дитину з ДНЗ, поцікавтесь у неї, як пройшов день, що вона робила у дитсадку протягом дня. Уважно вислухайте новини, якими хоче поділитися ваша дитина.Старайтеся частіше спілкуватися з педагогами та помічником вихователя групи, не соромтеся розпитувати їх про свою дитину, обговорювати проблеми та шукати разом шляхи їхнього вирішення.Якщо ви відчули, що в ДНЗ у дитини виникли проблеми, не відсторонюйтеся від них. Далеко не завжди такі проблеми проходять самі собою. Можливо, вам доведеться розпочати все «з нуля», тобто після знайомства із групою зробити перерву на кілька місяців або взагалі змінити ДНЗ.

 

 

Активність дитини раннього віку

 

 

Дитина просто не може всидіти на одному місці більше п'яти хвилин, її і на хвилину не можна залишити без нагляду: б'ється посуд, ламаються іграшки, рветься одяг. Із малюком неможливо знаходитись у громадських місцях: він весь час крутиться, кудись лізе, голосно говорить, сміється.Насамперед важливо зрозуміти, що активність дитини це її особливість від народження. Дитина іншою бути просто не може, і якщо весь час осуджувати її, вона поступово почне почувати себе «неправильною», непотрібною та нелюбимою. А виправити вона нічого не може, не може стати іншою.Краще спробувати прийняти дитину такою, яка вона є. Згадайте себе в дитинстві, можливо, ви теж були активною дитиною і просто забули про це. Згадайте, як ви почувалися, коли вас лаяли, карали, припиняли будь-які ваші дії. Вам так хотілося, щоб вас похвалили, а замість цього вам говорили:«Усі діти як діти, а ти! Подивись, як ця дитина добре поводиться» тощо.Спробуйте поставити себе на місце своєї дитини і зрозуміти, що вона відчуває, коли весь час чує осуд зі сторони дорослих. Якщо ви приймете особливості вашої дитини, негативних вчинків значно поменшає. Деякі її вчинки, які зовсім недавно вас дратували, ви перестанете помічати, і вони стануть для вас нормальними. Учіться використовувати активність дитини, разом знаходити способи виходу цієї енергії.Важливо проводити з дитиною більше часу — це зовсім не означає, що ви повинні стати власністю вашої дитини й постійно бути її тінню, виконуючи примхи. Але пам'ятайте, що дитина все одно потребує вашої уваги. І якщо ви не виділятимете для неї час, ігноруватимете цю потребу, вона шукатиме спосіб привернути вашу увагу.Дитина може почати вередувати, влаштовувати гучні ігри, весь час плутатися під ногами, просити зробити щось, ставити запитання, просити почитати. Зрештою, ви вийдете з рівноваги й покараєте її, але дитина все одно отримує своє вона привернула вашу увагу до себе.Це поступово стане звичкою, малюк звикне в такий спосіб привертати вашу увагу, а ви звикнете карати його з кожного приводу. Звичайно, це не йтиме на користь вашим взаєминам, а тільки збільшить відстань між вами, вам буде ще складніше зрозуміти одне одного.Важливо брати участь у іграх дитини. Якщо ви навчитеся гратися разом, вам теж це сподобається. Довіртеся дитині, і вона навчить вас гратися з нею. Забудьте на деякий час, що ви вже доросла людина, це допоможе вам.Для вашої активної дитини важливе чергування активних і спокійних ігор. Можна використовувати рольові ігри, які передбачають взаємодію. Під час цих ігор ви й ваша дитина матиме можливість спробувати різні ролі, завдяки яким можна програвати всілякі ситуації, чогось її навчити. Ви можете обмінюватися ролями, щоб дитина могла побути на вашому місці, а ви — на її.Активність вашої дитини можна використовувати і в домашній роботі. Вона із задоволенням допомагатиме вам, якщо прохання про допомогу не будуть у формі наказів чи докорів. Якщо ви зробите це в ігровій формі, то разом отримаєте від цього задоволення.Якщо ваша дитина пропонує вам допомогу, не відмовляйтеся від неї, навіть якщо вам здається, що дитина ще надто мала. Прийміть допомогу малюка, похваліть його за ініціативу та за зроблене, тоді наступного разу він знову захоче вам допомогти. Уявіть собі: уже у три роки дитина здатна помити посуд, нарізати овочі в салат і навіть не порізатися, а також витерти пил чи полити квіти.Саме у три роки дитина робить перші спроби брати на себе ініціативу й відповідальність. Важливо не знищити цю ініціативу, а підтримати й розвинути. Основним прийомом у сім'ї є заохочення дитини до роботи, спочатку робота не буде якісною, адже дитина тільки вчиться. Похваліть її і ви побачите позитивний результат.