Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад № 52 "Казковий"

 





Національно - патріотичне виховання

 

 

 

 

Добридень тобі, Україно моя!

Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, маюють, квітучі поля –

Добридень тобі, Україно моя!

 

 

 

Я живу на Україні,

Де річки, озера сині, -

Чиста в них вода, прозора,

В дно глибинне світять зорі.

 

Найгарніші наші села,

Люди мудрі і веселі,

Хати білі, чепурненькі,

Діти всі такі гарненькі…

 

Маки в полі червоніють,

І волошки ген синіють,

Всі сади таки плодючі,

Огороди всі родючі.

 

Наша Україна мила,

Донька я така щаслива.

Г.Камісарова. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни.

    Зараз третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у багатьох людей зростає національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови.

    Тому, однією з важливих педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

 Концепція дошкільного виховання в Україні (2015р.), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетентності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».

2015-2016 навчальний рік є особливим

з точки зору ведення навчально-виховної роботи

Для підвищення якості дошкільної освіти, забезпечення її сталого інноваційного розвитку в цьому навчальному році педагогічні колективи дошкільних навчальних закладів спрямовують свою педагогічну діяльність на формування різнобічно розвиненої, духовно багатої, оптимістично та патріотично налаштованої особистості, при цьому слід приділяти увагу патріотичному вихованню у контексті розвитку духовного потенціалу особистості дитини дошкільного віку.

     Патріотичне виховання – одна із складових систем гармонійного розвитку дошкільника. Базисом патріотичного виховання є певна сума знань окреслена державним стандартом дошкільної освіти в Україні. Діюча програма економічної і соціальної розбудови Української держави має блок  завдань спрямованих на розвиток освіти і виховання підростаючого покоління. Одним із пріоритетних проявів цих  завдань є створення певних передумов громадянської поведінки побудованих на засадах моралі. Виокремлюючи із системи освіти  дошкільний вік, науковці розглядають  його як період в якому закладаються основи патріотичного виховання, формується патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність особистості дитини. Тому, наразі, патріотичне виховання дітей дошкільного віку розглядається як пріоритетний напрямок освітньої діяльності. 

    Актуальність питання патріотичного виховання дошкільників обумовлюється тим, що формування громадянської позиції свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовного повсякденного буття, уважного ставлення до людей. Саме з раннього дитинства, з перших років життя дитини починається плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів.

Основними   завданнями   педагогів у роботі з

патріотичного виховання дітей дошкільного віку є:

-          розширювати уявлення про місце кожної людини в соціальному середовищі, необхідність дотримання морально-етичних норм суспільства;

-          формувати у дітей позитивний образ Батьківщини та рідної домівки;

-          виховувати любов і повагу до членів своєї родини, бажанняпіклуватися про них;

-          формувати ціннісне ставлення до культури українського на­роду, його історичного минулого, мови, звичаїв, традицій;

-          виховувати почуття власної  гідності як представника  укра­їнського народу;

-          навчати дотримуватися культури поведінки у щоденній життєдіяльності;

-          почуття власної гідності як представників свого народу;

-          толерантне ставлення до представників інших національностей, до ровесників,    батьків, сусідів, інших людей.

 

Для цього в ДНЗ повинна бути створена цілісна система всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина-патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.

   А також створена  матеріальна та навчальна бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо), в кожній групі для роботи з дітьми доцільно створити відповідне розвивальне середовище:

-          оформити український куточок національної та народної символіки;

-          оформити добірку віршів про Україну, Київ, Дніпродзержинськ, рідну природу, Батьківщину;

-          зібрати бібліотечку українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри, тощо;

-          підібрати фонотеку українських пісень;       

-          підібрати та узагальнити дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;

-          підібрати ілюстрації, плакати, карту України;

-          доповнити папками, ширмами на українську тематику;

-          доповнити українським національним одягом, рушниками, посудом.

Патріотичне почуття за своєю природою – інтегральне, оскільки об’єднує в одне ціле всі сторони розвитку особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, фізичну.

    Воно формується поступово під впливом навколишнього середовища та інших виховних чинників. Бути патріотом – означає любити материнську мову, свій дім, батьків і усіх людей, природу рідного краю, звичаї, шанувати традиції народу, людську працю, прагнути не лише зберігати  духовні скарби народу, а й примножувати їх. Саме ці проблеми і є визначальними у громадянському вихованні дітей дошкільного віку.

 Патріотизм – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині - Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем…

Патріотизм починається з любові  до людини.  Патріотизм починається з колиски.

  (Василь Сухомлинський)

     Систематична робота з патріотичного виховання дає змогу педагогам послідовно й системно формувати у дітей уявлен­ня про такі складні для розуміння дитини моральні категорії, як добро, зло, совість, людяність тощо.

 Ключовими фігурами освітнього процесу є діти, батьки й педагоги.                                     

Всю роботу доцільно спланувати в трьох напрямках:

-          робота вихователя;

-          робота з дітьми;

-          робота з сім’єю.

Роботу з патріотичного виховання дітей планувати відповідно до їхніх вікових особ­ливостей і можливостей. Підвищення фахової компетентності педагогів зпитань формуван­ня громадянської компетентності дошкільників передбачає поглиблення теоретичних знань та вдосконалення практичних вмінь і навичок.    

              

Пе­дагоги  мають:

-          досконало володіти знаннями, необхідними для реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти;

-          орієнтуватися на вікові та індивідуальні особливості дошкільників;

-          вміло поєднувати репродуктивну й про­дуктивну діяльність, спонукаючи дітей до творчої;

-          використовувати в роботі з дітьми сучасні форми роботи, ІКТ-технології;

-          активно  залучати  батьків до участі в освітньому процесі.

   Людина сильна своєю громадянськістю, своїми почуттями любові до рідної землі, до духовних надбань свого народу..

    Дитина набирається вражень та знань про навколишнє: про близьких людей, про свою милу Батьківщину, які залишають у душі її незабутні спогади на все життя.  З ранніх років вчать закладати в малюка готовність захищати й примножувати здобутки народу, рідного краю. Як відомо, у житті є різні цінності.  Але є й такі святині, які ні з чим не можна зіставити і порівняти - Вітчизна, відданість рідній землі й народові.

   Виховання любові до своєї країни ми поєднуємо з поданням дитині елементарних знань про державу і право, про національну символіку – Державний герб, Прапор, Гімн, з вихованням поваги до символів української держави. Ознайомлення дітей зі звичаями, традиціями, народними обрядами,  малими жанрами фольклору.

  Проблема громадянина-патріота давня, як світ. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови   громадянської поведінки. Однак це лише передумови. Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини – місця, де людина народилася. У  цьому зв’язку, як мені здається, величезного значення набуває визначення мети, завдань, прийомів, методів, змісту та засобів патріотичного виховання дітей дошкільного віку.    

 Ставимо перед собою мету: підвищення рівня теоретичної підготовки педагогів, щодо питання патріотичного виховання дошкільників в умовах сьогодення; розкриття необхідності посилення громадянського виховання у ДНЗ, удосконалення знань педагогів, щодо змісту, принципів, закономірностей, методів та організаційних форм патріотичного виховання дітей дошкільного віку.

Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень правосвідомості, духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги програми виховання і навчання дітей, Базового компоненту дошкільної освіти, для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку окреслюємо зміст роботи:

-          забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;

-          виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;

-          формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу;

-          формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;

-          викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;

-          виховання любові до культурного спадку свого народу;

-          формування   духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загально людської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;

-          виховання толерантного ставлення до представників інших національностей;

-          прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки;

-          вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;

-          забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.

 

 Сьогодні всім зрозуміло, що саме життя ставить завдання – виховувати у дітей любов до Батьківщини, українського народу, національну самосвідомість, гуманістичну мораль.

-          Ідея громадянськості залишається однією з основоположних під час становлення будь-якої держави. Тому для сучасного дошкільного закладу найактуальнішою є проблема виховання юних громадян, які мають розвинені громадянські цінності та чесноти. І дуже важливо, щоб наші діти були підготовлені до активної участі у цьому процесі.

-          Дошкільний період – найбільш сприятливий для формування громадянських рис особистості. Саме в дошкільному закладі відбувається початковий етап соціальної адаптації дитини до умов життя в товаристві незнайомих людей. У зв’язку з цим перед педагогом постає завдання: формувати первинні прояви майбутнього громадянина, забезпечити входження дитини в природній світ, традиції українського народу.

-          Громадянське виховання складається з багатьох компонентів, формування яких часто відносять до певних видів виховання: патріотичного, морального, правового, екологічного тощо. Воно покликане формувати патріотів Батьківщини, здатних до творчої діяльності, особистісної самореалізації, свідомого соціального вибору. Щоб вихователь був спроможний свідомо працювати в цій галузі, йому потрібно чітко уявити, в чому полягає сутність такого складного феномена, як громадянськість. І як реально вихователь може вплинути на розвиток у дітей якостей, необхідних свідомому громадянину нової України?

-          У кожному дошкільному закладі має бути створена система правового виховання, мета якого: сприяти соціальному зростанню наших малюків, утвердженню в її свідомості гуманних принципів, втілених у праві; підвищенню її громадянської активності.

-          Основою системи є ознайомлення дітей з основними статтями Конституції України, з положеннями Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини. Розвиток у дітей щодо необхідності дотримуватися правових обов’язків – важлива умова підвищення ефективності профілактики негативних навичок, пропаганди засад здорового способу життя.

- Традиційними проблемами морального виховання є питання формування у дітей початкових уявлень про норми моралі, що регулюють ставлення людини до інших людей, її діяльності, до самої себе, а також перетворення цих норм у засоби самостійної регуляції поведінки та взаємин з людьми,які її оточують. Актуальними проблемами морального виховання є також і власне формування гуманного ставлення до навколишнього, виховання колективістської спрямованості поведінки, працелюбності, морально-вольових якостей (відповідальності,чесності, скромності тощо).

- Посилюється інтерес і до соціальних аспектів виховання дітей у зв’язку із соціально-політичними змінами в житті суспільства та необхідністю готувати дітей до них. Такі якості, як уміння керувати своєю поведінкою і способами спілкування, здатність вибору адекватної поведінки, орієнтації у нових обставинах, відчуття свого місця серед інших людей, є сферою соціального розвитку дитини.

- В наш час шалених обертів набирає спрага таких духовних орієнтирів як моральність, чистота мислення і серця, культура і духовність. І надзвичайно важливо сьогодні дати дітям, маленьким громадянам України, уявлення про державу, закон, права та обов’язки, формувати людські чесноти.

- Патріотичне виховання дітей здійснюється відповідно до вимог та настанов програми з виховання їх у дошкільному закладі. Зміст цієї роботи визначається з урахуванням віку дітей, кола їхніх знань, психічних особливостей, національної своєрідності, умов побуту та навколишнього середовища та відповідно принципам патріотичного виховання. 

 - Ефективність патріотичного виховання дошкільників досягається використанням різних методів, які умовно поділяються на дві групи.

    Перша група – це вербальні та наочні методи, спрямовані на формування в дітей суспільних уявлень, моральних суджень, оцінок. До них належать спостереження й екскурсії, зустрічі з героями війни та праці, розповіді вихователя, бесіди, читання художньої літератури, розгляд картинок, ілюстрацій до книжок, зразків декоративно-прикладного мистецтва різних народів, перегляд діа- і кінофільмів, прослуховування музики, пісень, проведення рухливих ігор. 

 

Друга група методів забезпечує набуття дітьми практичного досвіду з основ громадянської поведінки в процесі безпосереднього пізнання явищ і подій навколишнього суспільного життя та спілкування з дорослими і ровесниками в різних видах цілеспрямованої творчої діяльності дітей. До цієї групи належать методи залучення дітей до посильної суспільно корисної праці, привчання до основ громадянської поведінки, відтворення побаченого і сприйнятого в творчій діяльності. Успіхи виховання у дошкільників початкових форм громадянсько-патріотичних почуттів забезпечується засвоєнням цих методів, а також за допомогою засобів патріотичного виховання і їх тісною взаємодією.

-          Для формування в дітей початкових соціальних і громадянських уявлень, моральних суджень і оцінок потрібно насамперед накопичити в них конкретні враження про навколишнє життя, збагатити їх певними знаннями про суспільні явища, події, громадянську поведінку людей. Лише на цій основі у дітей виховуються перші почуття, які поступово перетворюються в осмислене і обґрунтоване ставлення до навколишнього. Враження і уявлення про різні суспільні явища вихованці дошкільних закладів дістають двома шляхми: стихійно, індивідуально, ненавмисно — в процесі впливів всієї різноманітності навколишнього життя – і цілеспрямовано, систематично — в організованому педагогічному процесі. Перший шлях збагачує дитину яскравими, заснованими на емоціях уявленнями, другий систематизує враження і підводить до узагальнень.

-          Збагачення дошкільників певними знаннями про явища і події суспільного життя, поглиблення їх здійснюється під час проведення спостережень та екскурсій, на заняттях з розвитку мови та ознайомлення з навколишнім. Для успішного засвоєння дітьми цих знань важливо визначити систему занять та зміст і кількість пізнавального матеріалу. З метою свідомого оволодіння дітьми знаннями, розвитку їхнього вміння аналізувати, узагальнювати, встановлювати залежність між явищами і подіями необхідно дотримуватися послідовності, поступовості ускладнення матеріалу від заняття до заняття. В цілому це сприяє розвитку розумових здібностей, правильному сприйманню ними навколишньої дійсності, усвідомленню деяких соціальних явищ і подій, моральної сторони дій і вчинків людей.

-          Неодмінною умовою свідомого й успішного засвоєння пізнавального матеріалу у процесі формування уявлень і початкових патріотичних почуттів є опора на власний досвід дітей. Формування знань потрібно пов’язувати з їх життєвою основою – різноманітним чуттєвим сприйманням образів, що є в дітей. Це допоможе дошкільнятам знаходити опору в знайомих уявленнях про конкретні явища і події навколишнього світу для усвідомлення нових уявлень і понять.

-          Висновки про рівень сформованості у дітей громадянсько - патріотичних почуттів можна зробити, з’ясувавши ставлення дітей до суспільних подій та явищ і мотиви виконання ними суспільно корисних справ.

 

-          Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

-          Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам’ятні дати тощо). З традиціями тісно пов’язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

-          Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів’я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Справді, якщо патріотизм – це почуття приязні, відданості, відповідальності і т.д. до своєї Батьківщини, то дитину ще в дошкільному віці необхідно навчити бути приязною (до чого-небудь, бути відповідальною в її малих справах, вчинках).

 Перш ніж дитина навчиться співпереживати бідам та проблемам Батьківщини, вона повинна навчитися співпереживанню взагалі як людському почуттю. Захоплення просторами країни, її красою та природними багатствами виникає тоді, коли дитину навчили бачити красу безпосередньо навколо себе. Також, перш ніж людина навчиться трудитися на благо Батьківщини, необхідно навчити її добросовісно виконувати трудові доручення, прищеплювати любов до праці.

 Таким чином, базовим етапом у формуванні в дітей любові до Батьківщини необхідно вважати накопичення дитиною соціального досвіду проживання у своїй Вітчизні та засвоєння усталених норм поведінки, взаємовідносин.

    Якщо розглядати патріотизм через поняття „ставлення”, можна виділити декілька напрямків:

 1) ставлення до природи рідного краю, рідної країни;

 2) ставлення до людей, які живуть в рідній країні;

 3) ставлення до моральних цінностей, традицій, звичаїв, культури;

 4) ставлення до державного устрою.

 

 Кожен із цих напрямків може стати змістом освітньо - виховної діяльності з дітьми, і кожен внесе свій внесок в соціалізацію особистості дитини за умови врахування особливостей розвитку дітей.

 

-          Складні моральні почуття не є вродженими.  Їх треба виховувати і розвивати в процесі всієї навчально-виховної роботи. Вихователь повинен пам’ятати, що в кожній віковій групі всі завдання патріотичного виховання вирішуються одночасно і поєднуються з різноманітною дитячою діяльністю. Успіх патріотичного виховання залежить від правильної організації всього навчально-виховного процесу в дошкільному закладі.

-          Дошкільний вік – важливий період формування духовності особистості. Саме в цей період закладаються основи формування духовності, почуттів, сприймання світу, усвідомлення свого «Я». Яскраві враження від краси рідної природи, творчої праці людей, героїчних вчинків українського народу сприяють вихованню в дітей любові  до сім’ї, українського народу, до рідної Батьківщини.

-          Всі учасники педагогічного процесу (батьки, вихователі, держава, суспільство) прагнуть виховати в дитині найважливіші людські чесноти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості. Повертаючись до педагогічної спадщини, не можливо не згадати слова Софії  Русової: «Бути гарним педагогом – це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки».

 

            Мета дошкільного виховання полягає у тому, щоб сформувати національно свідомого громадянина, патріота, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.